Мовленнєва пам’ятка-порадниця батькам

• Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
• Пам’ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім’ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
• Не забувайте, що ваше мовлення – взірець для наслідування.
• Не забувайте доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.
• Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.
• Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.
• Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.
• Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.
• Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші мовленнєві творчості вашої дитини.
• Спонукайте їх до складання віршів, лічилок будьте їм помічниками.
• Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.
• Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.
• Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».
• Систематично проводьте ігри в слова.
• Не забувайте доречно вживати прислів’я, загадувати загадки.
• Кожне незрозуміле дитині слово обов’язково поясніть, у присутності дитини вдайтесь до словника.
• Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери персонажів, про відчуття, які вони переживали у ту або іншу мить, про причини їх поведінки.

Батькам про сучасні підходи до розвитку мовлення дітей

• Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.
• За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.
• Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією.
• Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.
• Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх.
• Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.
• Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.
• Діти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.
• Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.
• Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.
• Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.
• Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.

Зверніть увагу!

• Хороше мовлення дитини – успішне навчання у школі, широкі можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми.
• Найнаполегливіша робота вихователя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною вдома.
• Щоб у навчанні та вихованні дитини досягти потрібних результатів, мовлення самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування – психологічна особливість дітей).
• Якщо дитина повсякчас буде чути чітке, правильне мовлення, то завдяки наслідуванню воно стане для неї звичкою і унеможливить мовленнєві вади.
• Ви ще самі не вмієте правильно розмовляти українською? Вчіться разом з дитиною! Не змушуйте її повторювати ваші слабкість та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього – небажані проблеми у мовленні.
• У дитини, як і у дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: «Нічого, прийде час – сам навчиться!»

Добре, якщо буде саме так

• Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовленнєві ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.
• Вибирайте час, коли дитина перебуває у хорошому настрої.
• Добираючи ігри, зважайте на темперамент дитини.
• Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорте і, щоб «розрядити ситуацію», ненав’язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також не виходило.
• Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри-заняття.
• Заняття проводьте двічі-тричі на тиждень, а якщо дитина ще погано розмовляє, то й частіше.

Розмова з батьками

Любі тата і мами! Пригадайте слова, які ви вимовляєте частіше, коли син або донька повертаються з дитячого садка. Ми спробуємо відгадати: «Що ти сьогодні їв?»

А ви спробуйте інакше. Зустрівши малюка і прямуючи додому, запитайте його: «Що сьогодні в садочку було цікавого? Що тобі сподобалося, а що засмутило, здивувало, спантеличило, розсмішило або вразило?» І тоді побачите, який неосяжний, внутрішній світ, незвіданий пласт життя власної дитини ви виявите. Як тремтливо і довірливо розкривається перед вами її серце. Це того варте, повірте.

Ваші діти завжди намагатимуться принести вам радість, якщо вони будуть впевнені: їхні справи хвилюють вас та змушують тривожитися і переживати.

Завжди знайдіть привід похвалити дитину. Давайте змогу відчути задоволення від навчання, захоплення від відчуття успіху, навіть найменшого, а значить, інтерес до знань і бажання вчитися.

Отже, допомога дошкільнику складається з кількох речей:

• Безпосередньої присутності поруч із ними батьків;
• Зацікавленості дорослих у навчальній праці дитини;
• Постійного контролю за діяльністю дитини.

Як ми звертаємося до дітей?

Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні згладжувати образи й промахи, поліпшувати настрій.

Заборонені звертання до дитини:

• Скільки разів тобі повторювати…
• Я сказала – зроби…
• Ти що, не розумієш?
• У всіх діти як діти, а ти…
• За що мені така кара…
• Не лізь, якщо не можеш зробити…
• І у кого ти такий вдався…
• Невже тобі важко запам’ятати, що…
• У моєї подруги дитина – просто ангел, а ти у мене…

Потрібні звертання до дитини:

• Вирішимо все разом…
• Якщо ти вважаєш…
• Мій любий…
• Це ти добре придумав(ла)…
• Таке тільки ти міг придумати…
• Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший(а)…
• Я так вдячна долі, що ти в мене є…
• Впевнена, що ти зможеш…
• Я завжди знала, що моя дитина найкраща…

Навчіть своїх дітей спілкуватися

• Користуйся словами ввічливого звертання «добрий день», «до побачення», «будь ласка», «вибачте», «дякую», «дозвольте звернутися (зайти)» тощо.
• Будь привітливим та ввічливим з усіма дорослими.
• Не перебивай дорослих і не втручайся в їхню розмову.
• На вулиці, вдома, у дитячому садку, у транспорті та інших громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не викликай до себе особливої уваги.
• Умій уважно вислухати старшого; стій спокійно, дивися в очі співрозмовнику.
• Умій вислухати товариша не перебуваючи.
• З повагою постався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не галасуй і не капризуй.
• Подай стільчика або звільни місце для дорослого, який зайшов у кімнату.
• Підніми і ввічливо подай дорослому або своєму товаришеві те, що ненароком упало.
• У міру своїх сил допомагай тим, хто тебе оточує: твоїм рідним, друзям.
• Ділись з однолітками іграшками, книгами тощо.
• Умій визнавати свою провину.
• Прагни виробити навичку поступатися у суперечці, у грі, вмінні домовлятися.