Все для дітей

Малюкам про зиму

Ось і настала ця казкова пора року — зима. У багатьох куточках земної кулі всі її ознаки вже в наявності, а десь їх ніколи не буває. В будь-якому, ваш малюк повинен чітко знати «прописні» відмітні риси зими, навіть, якщо в місцевості, де ви живете, вона проходить у дещо іншому варіанті.
Вчимо місяці
Здавалося б, немає нічого складного в тому, щоб вивчити з дитиною назви всього трьох місяців, однак, плутаються в них навіть багато дошкільнят. Пограйте з малюком у веселу гру. Спочатку кілька разів повторіть з дитиною, які існують місяці зими. Потім називайте поспіль місяці різних пір року, а малюку дайте завдання підняти руку, коли він почує назву саме зимового місяця.Ще одна гра — «кривляки». Коли дитина запам’ятає всі назви, зробіть вигляд, що ви раптом втратили пам’ять. Називайте місяці зими, тільки з невеликими неправильностями: не грудень, а брудень, наприклад, а малюк нехай поправляє вас і говорить, як вони повинні звучати правильно. Залежно від віку дитини можна «шифрувати» назви місяців сильніше, щоб малюку було цікавіше відгадувати. Це весела гра, вона неодмінно сподобається вашому чаду.
Зовнішні ознаки зими
Якщо у вашому місті не буває справжньої зими, скористайтеся всіма доступними засобами для того, щоб наочно продемонструвати малюкові, як виглядає зима. Це можуть бути як книги, журнали, енциклопедії, так і інтернет, телевізор тощо. Існують спеціальні добірки, наприклад, зимових відеокліпів або заставок, є аудіодиски із зимовими пісеньками для дітей та казками. Не ігноруйте в процесі виховання дитини аудіопродукцію — вона здатна розвинути її інтелект і уяву набагато краще, ніж відео. Людина з добре розвиненою уявою може набагато краще уявити і відчути холод зими, послухавши її опис, ніж подивившись на картинку зі снігом. Обов’язково розкажіть малюку про те, яка зима у вашій місцевості: чи схожа вона на класичну, або вона набагато суворіша, так, що дітям не дозволяють багато гратися на свіжому повітрі, або вона зовсім безсніжна і тепла. Поясніть, чому так відбувається. Легше за все буде тим батькам, які можуть виглядати з дитиною у вікно і спостерігати за падаючим лапатим снігом, за звисаючими з дахів бурульками, кидати на підвіконня зернятка і крихти для замерзлих пернатих і розповідати про зміни в природі, що прийшли з зимою. Порівнюйте пори року: контраст набагато яскравіше зможе дати дитині побачити і зрозуміти, що таке зима. Покажіть малюкові на зображенні гілку з зеленим листям, з жовтим листям і гілку без листя. Намалюйте з дитиною літню і зимову галявину.
Зимові вироби своїми руками
Займіться з вашим чадом «зимовою» творчістю. Під час рукоділля спілкуйтеся з малюком, розказуйте і пояснюйте йому, що і чому відбувається взимку в природі: чому калюжі покриваються льодом, чому птахи відлітають на південь і т.д. Зимова галявинка Вам знадобиться: лист картону, пластилін, гілки, шишки, жолуді, манна крупа. Картон намастіть коричневим пластиліном і приліпіть на нього дерева і чоловічків, зроблених з шишок, гілок і жолудів. Посередині поставте велику ялинку, зроблену з зеленого пластиліну або з найбільшої шишки. Всю саморобку посипте манною крупою як снігом. Якщо ваш пластилін дуже твердий і на нього не прилипає манка, скористайтесь канцелярським клеєм або клеєм ПВА: нанесіть його на всі частини саморобки, де ви хочете, щоб лежав сніг і посипте зверху крупою. Дайте висохнути вашому шедевру і поставте його як прикрасу на Новий рік.
Сніжинки
Всі ми в дитинстві вирізали сніжинки з серветок і розвішували їх на вікнах. Сьогодні у продажу є багато різних прикрас, проте дитині буде дуже цікаво зробити сніжинки самостійно і побачити їх на вікні у своїй кімнаті. Вирізайте сніжинки не тільки з серветок, використовуйте гарний папір для творчості. Скористайтеся снігом, інеєм, блиском з балончиків — покрийте цими засобами свої вироби. Сніжинки не обов’язково приліплювати на скло. Можна розвісити їх на ниточках по всій кімнаті, або прикрасити одне місце, наприклад, люстру, штори або саму ялинку.
Малюнки на склі
На вікні або дзеркалі можна намалювати справжній зимовий пейзаж. Придбайте спеціальні фарби для малювання по склу. Також вам знадобляться штучні сніг і іній в балончиках. Спочатку намалюйте задумане на аркуші паперу, або знайдіть відповідну картинку в книжці, на листівці, з якої ви потім будете змальовувати. Перенесіть ілюстрацію простим олівцем на скло і починайте прикрашати. Нехай ваш малюк бере активну участь в оздобленні вікна або дзеркала, навіть якщо він зробить щось не зовсім так, як вам хотілося б, адже всі ці картинки ви малюєте, перш за все, для нього.
Ялинкові іграшки
Заздалегідь приготуйте десяток скорлупок від яєць. Для цього, коли будете готувати, не розбивайте яйце повністю, а проробляйте в ньому невелику дірочку з одного кінця і акуратно виливайте яйце, залишаючи шкаралупу майже цілою. Вимийте її зсередини і зовні і залиште сушитися. Ці заготовки можуть перетворитися на ваших руках у що завгодно: у голову Петрушки, в кульки для ялинки, в сніговиків, курчат і т.д. Дірочку закривайте приробленими ковпачками, капелюшками, та іншими прикрасами. Також на цьому місці приробляють мотузочку, на якій буде висіти виріб. Використовуйте для творчості клей ПВА, кольоровий папір, картон, фарби, різні балончики з блискітками і т.д.
З відкритих інтернет-джерел

Повчальні казки

0_7602d_e6dfee08_orig

Чарівні слова94947329_4152860_2886878_55962thumb500

Якось уранці маленьке курчатко Цип вирушило в гості до свого приятеля каченятка на ймення Кряк. Кряк жив у сусідньому пташиному дворі. Курчатко йшло вулицею, голосно наспівуючи свою улюблену пісеньку:

Нещодавно народився,

З усіма вже подружився,

По вулиці крокую я,

Ось і пісенька моя,

Тра-ля-ля, тра-ля-ля!

Бадьоро крокувало курчатко по доріжці, поки його не зупинило червононосе індича.

- Що це ти співаєш? — запитало індича.

- Свою улюблену пісеньку, — відповів Цип.

- Я теж хочу співати таку веселу пісеньку! Негайно віддай її мені! — сказало індича і грізно затрясло своїм червоним носом.

- Не-е-е віддам, — тихо сказало курча і голос його затремтів, а на очі навернулися сльози.

- Ну, тоді я сам її в тебе заберу! — ще голосніше сказало індича.

- Не забереш, — відповіло курчатко Цип. — Це моя пісенька.

- А ось і заберу…

Курчатко Цип дуже злякалося, що індича насправді забере в нього пісеньку. Курчатко вже майже плакало від страху й образи, а індича підходило до нього дедалі ближче.

Саме в цей час на доріжці з’явилася мама індичати з великим кошиком. Вона поверталася з магазину.

- Як тобі не соромно! — суворо сказала вона індичаті й теж потрясла своїм червоним носом.

- А чому він не хоче ділитися пісенькою? — запитало в мами індича.

- А хіба ти попросив? Ти ж хотів силою відібрати! — сказала мама.

- Я спочатку попросив, — сказало індича.

- І чарівні слова говорив?

- Ні, про чарівні слова я забув, — сказало індича і опустило свій червоний ніс, бо ж йому стало соромно.

Цип стояв поруч і чув усю розмову. Йому теж дуже цікаво було довідатися про чарівні слова. А ви, малята, знаєте такі?

img.php

Мамина казка про Білочку

265211839В одному лісі жила Білочка. Вона дуже любила гратися зі своїми друзями – лісовими звірятками. На холодну зиму Білочка збирала горішки і клала їх у своє дупло на дереві. Одного разу вона повернулася з лісу та побачила, що її горішків немає. Білочка так засмутилася, що аж заплакала. Але треба було щось робити. Витерла вона очі хустинкою та пішла шукати зниклі горішки. А на зустріч їй йде Їжачок. Побачив він, що в Білочки очі засмучені та питає:
— Білочка, ти чого така сумна?
— Ой, Їжачок! Були в мене горішки зібрані на зиму. А сьогодні я прийшла з лісу додому, а їх немає. Що мені робити? Що я буду їсти взимку?
Шкода стало Їжачку Білочки і він сказав:
— Пішли зі мною!
Привів він Білочку до себе додому та дав їй багата яблук і каже:
— Ось тобі яблучка. Насуши їх на зиму.
— Дякую тобі, Їжачок! – сказала Білочка та пішла собі далі.
А Їжачок пішов до друзів – звірят і розповів їм про біду Білочки. Тоді вони разом пішли і назбирали у лісі дуже багато горішків. Усе принесли до Білочки і подарували їй.
— Дякую Вам друзі за турботу і допомогу! – щиро подякувала Білочка і запросила всіх у гості їсти яблучний пиріг.

img.php

Мамина казка про їжачка Саву

В старому садку, серед кущів малини, під огорожею жила сім’я їжачків. Тато й мама були поважні і серйозні їжаки. Щовечора, коли сідало сонце,81625044_ezh2 вони вишукували їжу: ловили хробаків, гусінь, слимаків та різних шкідливих комах. Стояла осінь, і вони готувались до зими. Їх маленький синочок, Сава, ще не відчував, що скоро прийде зима і ні про що таке не думав. Він був дуже допитливий, все його цікавило. Сава старався залізти у кожний куточок садка, у кожну шпаринку, щоб подивитись, що там є. Батьки ж кожний день попереджали його, щоб він не виходив з малини. Але його тягнуло все далі і далі, у широкий простір.
І ось одного разу у садку з’явився новий звір. Він був не схожий на всіх тих, що Сава бачив раніше. В той момент, коли Сава хотів подивитись, що там є у купі жовтого листя під черешнею, звір підбіг до нього. Їжачок від переляку скрутився у клубочок. Звір почав ходити кругом, заглядати і нюхати. Сава навіть боявся дихати. Йому здавалася, що зараз з ним зроблять щось погане. Кликати на допомогу маму або тата було пусте. Він не послухався батьків і зайшов надто далеко від домівки.
Звір протягнув свою лапу і торкнувся Сави. Голки боляче вкололи його. Звір заголосив, але не пішов. Зробив ще спробу штовхнути цей колючий клубочок. Але знову вколовся і ще голосніше заскавчав.
В цей час їжачки, тато та мама Сави, з жахом дивилися з малини за тим, як песик намагається розгорнути малого їжачка. Аж тут з будинку на гавкотіння песика вийшла хазяйка.
— Барсік, Барсік! Ти, що там робиш?- гукнула вона щеня.
Песик повернувся до хазяйки, а тим часом Сава швиденько підхопився і побіг до малини. Він біг щосили, і здавалось, що його маленькі лапки ледь торкаються землі. Коли він забіг у кущі і відчув, що пес за ним не біжить, він впав і розплакався. Сава сам не знав, чого він плаче. Чи то від радості, чи то від пережитого страху. Скоро до нього дісталися батьки. Мама тихо погладила своєю м’якенькою лапкою його волохату голівку
— Мамо, тато! Я тепер завжди буду вас слухатись і не буду йти далі малини… — сказав крізь сльози Сава.
— Бачиш, тільки тепер ти зрозумів, що батьки даремне не говорять. Але це був маленький песик, його можна не боятися. А от за огорожу, на вулицю, тобі ні в якому разі виходити не треба. Крім того, що там бігають великі собаки, там ще їздять швидкі машини, від яких їжачкам дуже важко втекти…- промовив тато.
Та їжачок подумав, навіщо йому та вулиця? Адже в садку і так багато цікавого. І йому так добре біля тата та мами.

img.php

ВЧІТЬ ДІТЕЙ МАЛЮВАТИ!

i

У навчанні малюванню дітям легше дається дія з пензликом. Олівець слід пропонувати тоді, коли діти навчаються легко і вільно малювати. Для малювання дітям даються гуаш та м’який пензлик № 8-12, або м’які олівці. Розмір, форма та колір паперу залежить від теми.  Вибір кольору залежить від теми. Паралельно з фарбами на якомусь занятті, коли сформується специфічне ставлення до пензля, дається олівець. Краще навчання малювання починати з вертикальних ліній далі — так як фар­бами, зважаючи на тему.

Домашній майстер

Давні художники за багато років до нас малювали фарбами, отримуючи їх від природи, вони намагалися надати своїм фарбам  більше яскравості та стійкості. Кожен художник мав свій секрет виготовлення фарб, який зберігав у великій таємниці. Але з часом люди дізналися  давні   історії виникнення різних фарб.  Ось, наприклад, історія знаменитого пурпурового або багряного кольору. Дорогий одяг пурпурових кольорів но­сили як ознаку розкоші і величності тільки найбагатші люди. Пурпурова фарба коштувала дуже дорого. її видобували з величезним трудом з черепашок середземноморських     слимаків — багрянок. Від стародавніх фарб зберегли­ся лише звучні назви та історії їх появи. Ось, наприклад, один із відтинків темно-синього кольору носить назву індиго. Батьківщина фарби — Індія. Тривалий  час ніхто не знав таємницю її виготовлення. Лише з часом стало відомо, що          індиго — фарба рослинного походження. Її  отримують із листя тропічного куща, який росте в багатьох країнах. Тканини забарвлені індиго, знаходили ще в гробницях  фараонів   Стародавнього Єгипту. В ті давні часи користувалися природними фарбами тому що природа найщедріша на кольори.

 Декілька порад щодо малювання

    Холодні кольори — синій, синьо-зе­лений і фіолетово-коричневий. Прикордонні кольори — вони викликають відчуття легкого тепла — жовто-зеле­ний та пурпурово-фіолетовий. До нейтральних кольорів належать білий, чорний, срібний та золотий. Ці особливості кольорів використову­ються у живопису, їх просторова взаємодія враховується при оформ­ленні інтер’єрів. В залежності від виду фарб та техніки ми розрізняємо малюнки аквареллю, темперою, аніліновими, плакатними, клейовими фарбами, малюнок на крох­мальній поверхні, гуаш, батик на воску, живопис маслом тощо. Дощ, який затягнувся на декілька днів дозволить нам зайнятися й іншими видами прикладного мистецтва, які відрізняються одна від одної ма­теріалом, технікою та методом роботи. Ми використовуємо той матеріал, який маємо, наприклад, деревину, ме­тал, текстиль, природний матеріал, папір тощо. Наведені приклади не тре­ба розуміти як зразок для копіювання. Це швидше імпульс для вашої фантазії, самостійних нових ідей.

Коли надворі дощ

Коли ми говоримо про образотворче мистецтво, ми маємо на увазі графіку, живопис, скульптуру та архітектуру. Живопис, тобто зображення фарбами, малюнок і графіка надають нам великі можливості розвити художні здібності дітей. Працюючи з групою дітей молод­ше 10 років, потрібно зосередитись на найпростіших живописних техніках, а теми добирати такі, щоб були близьки­ми та зрозумілими дітям. Для старших вікових груп правильніше добирати те­ми і техніку складнішу, намагаючись використовувати при цьому практичну ро­боту дітей.   Якщо ми доберемо правильний ме­тод викладання, діти зможуть засвоїти цілий ряд нових навичок, закріпити зо­рову пам’ять, навчитися помічати ко­льори та форми навколишнього світу. В результаті вони намагатимуться втіли­ти і своє особисте бачення. Треба підтримувати прагнення дітей не тільки малювати з натури, але й зображувати їх особисті фантазії.

Чому засмучуються мами?

Жили собі на пташиному дворі двоє нерозлучних друзів — курча Цип і каченя Кряк. Вони дружили з тих самих пір, як вилупились з яєць — уже цілих сім днів.

Якось уранці, а трапилось це на восьмий день їхньої дружби, вирішили Цип і Кряк вирушити в похід. Надягли вони панамки, тому що без панамок мами не випускали їх у двір, поснідали зернятком і вирушили в подорож.

Нерозлучні друзі вийшли за паркан. Спочатку вони бадьоро крокували, наспівуючи веселу пісеньку. Потім почали йти повільніше. І нарешті, вирішили зробити привал біля великого соняшника…

А в цей час на пташиному дворі стався справжній переполох. Мама качка і мама курка оббігли всіх сусідів. Вони шукали своїх синів скрізь, навіть у будку до дідуся Палкана зазирнули, але ніде не знайшли своїх пустунчиків. Мама качка дуже боялася, що Кряк пішов до річки, адже він ще не вмів плавати. Мама курка хвилювалася, що Цип заблукав у заростях пшениці.

А Цип і Кряк тим часом відпочили під високим соняшником і вирішили вертатися додому, тому що втомилися й зголодніли. Та й сонечко вже почало спускатися нижче, а отже, незабаром настане час лягати спати.103986293_large_86447591_243_petuh

Коли наші маленькі друзі повернулися на пташиний двір, вони побачили дуже засмучених мам.

— Цип, де ти був? — скрикнула мама курка, підбігаючи до сина.

— Кряк, ти не занедужав? — запитувала мама качка, обіймаючи свого маленького синочка.

— Ай-яй-яй, — сказав, проходячи повз них, дідусь Палкан, — хіба можна так засмучувати своїх мам?!

Чому з Антошею ніхто гратися не хоче

medium_20091130124009267253- Бабусю, — закричав маленький Антоша, вертаючись додому з вулиці, — чому зі мною ніхто гратися не хоче?

— А ти подумай сам, — відповіла бабуся онукові. — Може, ти образив когось?

— Я ні з ким не бився. Ні в кого не забирав іграшок…

— А що ж ти робив? — запитала бабуся.

— Я просто назвав Дарину морквиною, а Лізу — підлизою. Я ж хотів просто пожартувати.

— Знаєш, Антоша, словами можна образити людину набагато сильніше, ніж учинками. — Відповіла бабуся й дуже суворо подивилася на онука. — Якщо ти хочеш, щоб дітки гралися з тобою, потрібно обов’язково вибачитись і ніколи більше нікого не обзивати.