Підтримка населення під час НС

           

 Інформація для родин вихованців та гостей сайту

 

 

Untitled-17

 

Untitled-21

«Як зберегти спокій та дбати про психічне здоров`я в умовах війни «

 

Чи мало хто з нас відчувають себе по іншому, не так як до війни?  Звичайно нас  багато……   Досить часто виникає почуття провини: “Я роблю мало, я не знаю, що робити” або “Що буде далі?”, “Невизначеність вбиває мене!”, “Я би хотів щось робити, але не знаю що саме…”

У стресовій ситуації ми поводимося кожен  по різному: одні стають метушливими, інші волонтерами, бо постійна активність зменшує рівень напруги, дехто навпаки – загальмований та не розуміє, що робити. Хтось хоче плакати….

Виявляти емоції –  цілком нормально: плакати, гніватися та бути метушливими, але скрізь є межа. Необхідно дозволяти собі проявляти свої почуття та давати простір для власних думок, але розуміємо, що інколи вони нас затягують. І якщо потрапити на такий “гачок”, то досить важко зіскочити.

Що зробити, щоб не потрапити на «гачок»?

  1. Зрозуміти свої емоції, і що цілком нормально зараз – тривожитися, мати зміни настрою та плакати, але не залишайтеся наодинці зі своїми емоціями. Попросіть підтримки коли вона необхідна, поспілкуйтеся з друзями, рідними, коханою людиною і розкажіть про свої переживання.
  2. Плануйте свій день.Розуміємо, що зараз важко його зробити таким самим як до війни, але спробуйте максимально наблизити.
  3. Дозволяйте собі відпочивати!Виділяйте час на каву, розмову, читання книги або перегляд фільму. Якщо є можливість відвідати кав’ярню, то зробіть це! Це важливо для Вас і економіки нашої держави.
  4. Фільтруйте інформацію та зробіть паузу!Слідкуйте за доказовістю джерел які читаєте та робіть перерву від телефону, не потрібно одразу все читати і завжди бути біля джерела Wi-Fi.
  5. Не забувайте про сон!Сон – це життєво важлива частина нашого життя, яка теж повинна бути регулярною та дозованою. Не валяйтеся пів дня на ліжку або не жертвуйте сном заради роботи. Лягайте спати і прокидатися у один і той же час кожного дня.
  6. Прогулянки!Якщо маєте можливість, то підіть прогуляйтеся, щоб дати змогу відпочити своєму мозку.

Ну і, звичайно, ніякий психолог чи психіатр не знає Вас краще ніж ви самі! Прислухайтеся до себе, до свого тіла,  до своїх потреб та спробуйте їх задовольнити. Хоча б щось, що можливо на цей момент  найпростіше- як приклад: (хочете шоколадку, то з’їжте її, і  не турбуйтесь про калорії).

Та не менш важливо дбати про психічне здоров`я вашої дитини, краще попередити –ніж в майбутньому боротись з наслідками…

Декілька аксіом про психологічне здоров`я дитини

  • Будьте обізнаними та вчасно звертайтесь до фахівця у сфері психічного здоров’я дитини (спостерігайте, спілкуйтесь, слухайте, товаришуйте)

 

  • Впроваджуйте ефективну допомогу (якщо розпочали ,майте силу волі довести справу до її завершення)

 

  • Будьте частиною команди (завжди будьте поруч, допомагайте)

 

  • Підтримуйте повноцінний розвиток дитини (все має бути в балансі, та дозовано)

 

  • Турбуйтеся про себе (Щаслива дитина починається із щасливих нас, батьків)

 

              Гаряча лінія підтримки

Hotline

Памятки для населення від ГУ ДСНС

України у Вінницькій області

Untitled-а-

Untitled-и

 

                                                             Поради  батькам!!!

Діти бачать і розуміють світ очима своїх батьків. Понад усе їх травмує невпевненість батьків. Діти хочуть бачити своїх батьків врівноваженими та впевненими людьми.

На сьогоднішній день психологи застерігають,  що деякі батьки надто буквально сприймають поширене твердження «…діти все розуміють…»  і не ламають собі голову над тим, як правильно і делікатно пояснити дитині, що в Україні відбувається повномасштабна війна.

«Якщо ми не будемо давати дітям чітку картину світу, пояснювати, що йде війна, що на ній гинуть люди, то вони фантазуватимуть і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається», – пояснює докторка психологічних наук Вікторія Горбунова. І ці фантазії, каже вона, зазвичай ще страшніші за реальність.

За хаотичних умов діти орієнтуються в своїй поведінці на дорослих. Якщо батьки обтяжені почуттям безпорадності, діти також загубляться в цьому ж почутті. Втім, якщо батьки, висловлюючи своє щире занепокоєння ситуацією, не піддаються почуттю вразливості і безсилля, а натомість обговорюють ситуацію якомога відкритіше, слухаючи і втішаючи дітей, то вони можуть почуватися в безпеці і під надійним захистом своїх батьків.

Війни бояться всі. Війна перевертає життя з ніг на голову – за мить людина опиняється у надзвичайній ситуації. Загалом дорослі зазвичай набагато конкретніше усвідомлюють небезпеки воєнної ситуації. Але, попри свій страх вони можуть створити для дітей «безпечний простір»:

  • зрозуміло пояснити дітям світ;
  • захистити їх від надлишку інформації;
  • мотивувати до потрібних дій і підтримувати дітей під час їх виконання;
  • підтримувати, гратися з дітьми та слухати і чути їх.

 

ЯК ПІДТРИМУВАТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ?*

 

  1. Зберігайте нормальний уклад життя (наскільки це можливо). 

Якщо є така можливість, то дітям бажано продовжити займатися своїми звичними справами й обов’язками. Безпосередньо після травматичної події може знадобитися деякий час, щоб відійти від початкового шоку, і на цей час щоденні рутинні справи можуть бути скасовані. Але коли мине кілька днів, загалом корисно повернутися до нормального стану й укладу, наскільки це можливо. Це дає дітям підтримку в подоланні травматичних ситуацій та допомагає їм зрозуміти, що нормальне життя все ще існує.

  1. Дайте місце певній регресії. 

У кризових ситуаціях від дітей часто очікують, що вони поводитимуться дуже по дорослому. Хоча ситуація цього й вимагає, та все ж треба дозволити дітям залишатися дітьми або навіть поводити себе як маленькі. У дітей може відбутись регресія до більш раннього ступеня розвитку. Це нормально. Це психологічна форма самозахисту, яка переносить назад в час, коли життя було стабільним, а маленький світ дитини – безпечним і надійним.

Така регресія може виявлятися в різних формах поведінки: деякі діти можуть потребувати надзвичайно багато фізичного контакту, щоб почуватися в безпеці (обіймайте стільки, скільки вони того потребують); деякі діти можуть знову почати мочитися в постіль; навіть старші діти можуть плакати (дозвольте дітям висловлювати свої почуття).

 

3.Організуйте «острівки безпеки».

Це така обстановка, у якій діти можуть почуватися у безпеці принаймні один раз на день попри загальну нестабільність навколо.

Ігри. Пограйтеся з дітьми. Найкращі ігри в такі складні часи – це ігри, в які діти можуть грати всі разом без суперництва. Ось декілька прикладів таких ігор:

  • Плескання в долоні: Усі учасники стають в коло і плескають в долоні по колу. Спочатку естафета переходить повільно, тоді пришвидшується від однієї дитини до іншої. Діти можуть самі вирішити, чи плеснути в долоні один раз (тоді естафета перейде далі), чи плеснути двічі (тоді естафета зміняє напрямок руху).
  • Рух по колу. Спочатку одна дитина в колі вибирає і задає певний рух. Наступна дитина повторює рух, і так він проходить по всьому колу, неначе хвиля. Тоді вже інша дитина задає свій рух, який передається по колу, і так доти, доки всі діти не «запустять» свій рух.
  • Перша дитина каже слово, яке може бути початком речення. Наступна повторює це слово і додає наступне, і так далі. Слова мають бути граматично узгоджені, щоб вийшло речення. Побачите, яке речення вийде у групи.
  • Схожу вправу можна зробити й на грифельній дошці. Перша дитина малює лінію, а тоді хтось наступний продовжує її своєю. Всі діти можуть намалювати по одній або по дві лінії. В кінці вийде малюнок, створений групою.

Багато таких ігор можна вигадати самотужки. Вони не потребують якихось особливих допоміжних матеріалів і можуть тривати як декілька хвилин, так і набагато довше, якщо потрібно.

Заохочуйте дітей побавитися! Дайте їм простір для гри!

Розповідання історій. Усі діти люблять слухати різні історії. Сила уяви дозволяє їм мандрувати до світів, де ці історії відбуваються. Це також своєрідні «острівки» в морі щоденного стресу, адже діти можуть просто посидіти деякий час і послухати оповідку про зрозумілий, впорядкований світ, де зрештою все закінчується щасливо. Перед сном варто розповідати життєрадісні історії, щоб діти могли заспокоїтись і розвіятись.

  1. Знайдіть, створіть або придумайте «об’єкти переносу».

Дітям можуть стати в пригоді речі, які уособлюють тих, кого вони люблять, щоб впоратися з власними страхами і станом відокремленості. Тому дітям бажано мати такі «об’єкти переносу», наприклад, невеличку іграшку, яку їм подарував тато, або фотографію мами. Слід дозволити дітям мати ці об’єкти при собі повсякчас, куди б вони не йшли.

Для дітей молодшого віку лялька, ведмедик або навіть якийсь особливий клаптик тканини можуть бути невід’ємною запорукою відчуття безпеки. Дітям, в яких немає таких допоміжних «об’єктів переносу», можна запропонувати придумати або створити для себе такий об’єкт.

  1. Запропонуйте форми самовираження. 

Говоріння й слухання.У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми. Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, висловлювати свої переживання й почуття. Дітям необхідно мати можливість поговорити про жахіття, які вони пережили. Але не примушуйте їх говорити – просто запропонуйте. Дозвольте дітям задавати питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.

Рольові ігри. Деякі діти можуть не захотіти говорити про те, що з ними сталося. Однак у своїх іграх вони часто розкривають те, що обтяжує їхню свідомість, відтворюючи свій досвід через ролі, граючи разом з іншими дітьми або з фігурками, ляльками чи плюшевими іграшками. Ці рольові ігри можуть допомогти інтегрувати ситуацію та почуття, пов’язані з нею.

Малювання олівцями й фарбами. Багато дітей можуть висловити свій стан, як тільки у них в руках опиняться фломастери і аркуш паперу. Дозвольте дітям створювати такі маленькі витвори мистецтва. Ви можете спробувати поговорити з деякими дітьми про їхні малюнки – але не змушуйте їх. Іноді малювання стає для дитини єдиною можливою формою самовираження.

Щоденник. Дітям старшого віку часто буває простіше висловитися в письмовій формі. Слід заохочувати дітей вести щоденник – цьому «другу» вони можуть у будь-який момент розповісти все, що захочуть. Можливо, хтось із них навіть «задокументує» цілком серйозні звіти про перебіг ситуації.

  1. Піклуйтесь про себе! 

Підтримка, яку ви надаєте дітям поруч з вами у такі важкі часи, має величезне значення для них! Але, будь ласка, не забувайте про власні потреби. Подбайте про те, щоб у вас був час відпочити, й набратися сил. Крім того, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про те, що ви самі зараз переживаєте.

Добірка корисних посилань: