ЗАХАРОВА ДАР’Я -

тітка вихованця  ДНЗ №45 м.Вінниці

переможець міського конкурсу

«Колискова пісня-2016» в номінації «Виконання українських народних колискових пісень»

      Кожен із нас пам’ятає той час, коли мама сідала ввечері біля ліжка в дитячій кімнаті й співала колискову. В її голосі завжди було стільки теплоти, ніжності, любові, що по тілу розливалася солодка втома, очі самі заплющувалися й ми поринали в країну снів. Голос тітки Даші маленький Назарчик може впізнати з безлічі інших, бо в ньому відчувається справжня турбота. Народні колискові пісні є результатом творчого натхнення жінок, які в цих піснях хотіли висловити свою любов до власної дитини, заспокоїти, уберегти маля від будь-якого лиха, побажати гарної долі. У колисковій «Повішу я колисочку» виражене побажання дитині рости великою, здоровою, розумною й щасливою. Навіть сьогодні, у час, здавалось би, комп’ютерних технологій і музичних центрів, домашніх кінотеатрів і аудіосистем із якісним суперзвучанням, малюки віддають перевагу саме ніжному виконанню колискової пісні, ніжної, справжньої, доброї і такої вічної.

 НЕБОРЯЧОК ЄВГЕНІЯ ГРИГОРІВНА-

мама вихованки  ДНЗ №45 м. Вінниці Цехмейструк Іринки

переможець міського конкурсу

«Колискова пісня-2016» в номінації

«Виконання колискових сучасних авторів»

      Лагiдний материн наспiв засiває дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого! Якби не мамина пiсня, яким убогим було б наше

життя! Вслухаєшся в мелодiї колискових пiсень i одразу уявляєш собі лагiдне, втомлене обличчя матерi, яка схилилася над своїм немовлям,

бачиш лукаве личко, яке поклiпує оченятками, з усiх сил намагаючись не заснути, щоб дослухати мамину пiсню про сон-дрiмоту, про котика-воркотика, про чарiвних птахiв, про зозуленьку, про мiсяця-мiсяченька. Якою б мовою не прозвучав материнський спів – він є ніжним, сповненим любов’ю. Євгенія Григорівна милозвучною українською мовою виконала колискову «Спи, моє сонечко»  на конкурсі «Колискова пісня — 2016».  Присутніх вразила  ніжність та чуттєвість  виконання цього музичного твору, у якому відчувалася любов та турбота.  За допомогою музики та пісень Євгенія Григорівна дарує радість та тепло своїй донечці Іринці.